Біла Вежа

Біла вежа - це символ Салонік, яка сьогодні самотньо височіє на набережній міста, але в минулому це була південно-східна вежа укріплення міста. Вежа була побудована в 15 столітті, після завоювання Салонік Османами в 1430 році. На її місці стояла старіша вежа, яка з'єднувала східну стіну з морською стіною. Вежа була східним кінцем морської стіни, ще одна була на західному кінці, а третя посередині. За свою довгу історію вежа час від часу змінювала назви та способи використання. У 18 столітті її називали "Фортецею Каламарія", а в 19 столітті - "Вежею яничар" і "Вежею крові". Останні дві назви пов'язані з тим, що це була в'язниця для в'язнів сумління, а стіни її були залиті кров'ю від частих страт ув'язнених яничарами. 1890 року засуджений, щоб отримати свободу, побілив вежу вапном, і відтоді збереглася її нинішня назва "Біла вежа". Після звільнення Салонік 1912 року вежа перейшла під владу Греції. Споруда розташована на березі Термічної затоки і має 34 метри заввишки, 22,7 метра в діаметрі та 70 метрів по периметру. На кожному з шести поверхів розташована центральна кімната в діаметрі 8,5 метрів, що з'єднується з невеликими по периметру приміщеннями. Гвинтові сходи загальною довжиною 120 м проходять зовні приміщень, спираючись на внутрішню стіну циліндричної форми вежі. На верхньому поверсі розташована тільки головна зала, а за межами центральної зали - доволі простора тераса, з якої відкривається чудовий краєвид на навколишнє місто і морський пейзаж.